Дзвони Чорнобиля стогоном будять, щоб від нещастя весь світ вберегти!

24 роки тому 26 квітня о першій годині 26 хвилин на Четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка з острахом сколихнула всю планету. Чорнобиль нагадав цілому світу, що в самому серці Європи живе великий народ. Світ спочатку почув слово “Чорнобиль”, а потім таке незвичне – “Україна”. А для багатовікової історії України – Чорнобиль став ще однією трагедією в хронології духовного і фізичного знищення нації.
Сьогодні до нас на виховну годину завітав учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Ганнока Василь Михайлович. Його шлях у Чорнобиль почався 10 липня 1986 року. Нікого з присутніх не змогла залишити байдужим розповідь чоловіка, який першим прийняв удар радіації на себе.




Наприкінці зустрічі ми побажали Василю Михайловичу здоров'я, терпіння і тільки приємного хвилювання.




Думайте, люди! Думайте серцем й душею!
Нам і Хмельницьких АЕС не потрібно, ні Кримських.
Може ще мало калік на руках материнських?
То ж за яку наші діти страждають ідею?
Думайте, люди ! Думайте серцем й душею!
Хай не лінуються звивини нашого мозку!
Наше життя як краплини гарячого воску,
Тихо стікає в роззявлену чорну пащеку.
Сонце розбрату дійшло до свого апогею.
Думайте, люди! Думайте серцем й душею!